чужинка

Чужинка, -ки

ж.

1) ум. отъ чужина.

2) Чужое. На чужинку ласі. Рудч. Ск. II. 164.

Значення в інших словниках

1. чужинка — див. чужина  Словник синонімів Вусика
2. чужинка — ЧУЖИ́НКА¹, и, дав. і місц. ці, ж. 1. Зменш.-пестл. до чужи́на́. Жити на чужинці. 2. заст. Чуже. На чужинку полі (Сл. Б. Грінченка). ЧУЖИ́НКА², и, ж. Жін. до чужи́нець.  Словник української мови у 20 томах
3. чужинка — чужи́нка 1 іменник жіночого роду чужина чужи́нка 2 іменник жіночого роду, істота іноземка  Орфографічний словник української мови
4. чужинка — I -и, ж. Зменш. до чужина. II -и. Жін. до чужинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чужинка — Чужи́нка, -нки, -нці; -жи́нки, -жи́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. чужинка — ЧУЖИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до чужи́на. ЧУЖИ́НКА², и, ж. Жін. до чужи́нець. Емене, яка досі скоса поглядала на чужинок, підступилась ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах