чук

Чук, чуки

меж. отъ гл. чукати, употребл, при подбрасываніи дѣтей. Грин. III. 553. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Ном. № 12527. Чуки-чуки до мачухи. Макс.

Значення в інших словниках

1. чук — ЧУК, ЧУК-ЧУ́КИ, виг., розм. Спонукання бавити дитину при частому підкиданні її на руках, ногах. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свиней пасти, а я заганяти (Номис); Чук-чуки до мачухи (Сл. Б. Грінченка); Ой чук-чуки, чуки-на! Наша доня чепурна (Н. Забіла).  Словник української мови у 20 томах