чук

ЧУК, ЧУК-ЧУ́КИ, виг., розм.

Спонукання бавити дитину при частому підкиданні її на руках, ногах.

Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свиней пасти, а я заганяти (Номис);

Чук-чуки до мачухи (Сл. Б. Грінченка);

Ой чук-чуки, чуки-на! Наша доня чепурна (Н. Забіла).

Значення в інших словниках

1. чук — Чук, чуки меж. отъ гл. чукати, употребл, при подбрасываніи дѣтей. Грин. III. 553. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Ном. № 12527. Чуки-чуки до мачухи. Макс.  Словник української мови Грінченка