чук
ЧУК, ЧУК-ЧУ́КИ, виг., розм.
Спонукання бавити дитину при частому підкиданні її на руках, ногах.
Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свиней пасти, а я заганяти (Номис);
Чук-чуки до мачухи (Сл. Б. Грінченка);
Ой чук-чуки, чуки-на! Наша доня чепурна (Н. Забіла).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чук — Чук, чуки меж. отъ гл. чукати, употребл, при подбрасываніи дѣтей. Грин. III. 553. Ой чук поберемся та будем панувати, ти будеш свині пасти, а я заганяти. Ном. № 12527. Чуки-чуки до мачухи. Макс. Словник української мови Грінченка