Словник української мови Грінченка

шваб

Шваб, -ба

м.

1) Нѣмецъ. Желех.

2) насѣк. Carabus scheidleri. Вх. Пч. І. 5.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. шваб — Шваб: Шва́б: — глумлива народна назва німця [2] — глумлива народна назва німця у колишній Галичині [21] — глумлива, а то й лайлива назва для німця [X] — зневажлива назва німців, житель Швабії [IV,VII] — німець [VI] — Шва́ба підпустити — збрехати [5...  Словник з творів Івана Франка
  2. шваб — Німець, (вона) німкеня, (воно) німченя, німченятко  Словник чужослів Павло Штепа
  3. шваб — ШВАБ див. шва́би́.  Словник української мови у 20 томах
  4. шваб — шваб іменник чоловічого роду, істота корінний мешканець Швабії; трансільванський німець; зневажливе прізвисько німця взагалі  Орфографічний словник української мови
  5. шваб — шва́б 1. вул. німець (ст): Юську, а ти знаєш, що наш Ясько Пацалиха, себто Іван Потіха, також десь там із швабами на фронті? (Загачевський) ◊ шва́ба підпусти́ти вул. обманути, ошукати (ст)|| = виківати 2. (перев. мн. шва́би) тарган (Лучук) (ст)||каракон  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шваб — див. шваби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шваб — ШВАБ див. шва́би.  Словник української мови в 11 томах