шия
Шия, шиї
ж.
1) Шея. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595.
2) Часть печи надъ коміном. Чуб. VII. 381.
3) Часть топора. см. сокира. Шух. І. 175. ум. шийка, ши́єчка.
Словник української мови Грінченка