шия —
I брижі (за брижі вхопити), в'язи, загривок, карк, шийка, шияка II див. потилиця
Словник синонімів Вусика
шия —
[шийа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
шия —
(зад.) карк, гамалик
Словник чужослів Павло Штепа
шия —
ШИ́Я, ї, ж. 1. Частина тіла людини та більшості тварин, що з'єднує голову з тулубом. Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях (М. Коцюбинський); Лейтенант, помітно посоліднішав.
Словник української мови у 20 томах
шия —
ши́я іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шия —
Аби шия, а ярмо найдеться. Завжди знайдуться люди, які захочуть скористати з тебе.
Приповідки або українсько-народня філософія
шия —
Ї, ч. і ж. Вірний друг. Він моя давня надійна шия.
Словник сучасного українського сленгу
шия —
-ї, ж. 1》 Частина тіла людини та більшості тварин, що з'єднує голову з тулубом. Гнати в шию — беззастережно виганяти когось (перев. з роботи). 2》 розм. Вузька частина якогось предмета, споруди тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шия —
везти́ на ши́ї кого. Дуже багато працювати на кого-, що-небудь, утримувати когось своєю працею. — На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник).
Фразеологічний словник української мови
шия —
ШИ́Я (частина людського тіла), КАРК розм., В'Я́ЗИ розм., ГАМАЛИ́К діал. Комір кітеля ледве сходиться на в'язистій шиї (О. Гончар); Через три роки після захоплення київського столу Святослав помер від болячки на карку (П.
Словник синонімів української мови
шия —
ШИ́Я, ї, ж. 1. Частина тіла людини та більшості тварин, що з’єднує голову з тулубом. Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях (Коцюб., II, 1955, 393); Лейтенант, помітно посоліднішав.
Словник української мови в 11 томах
шия —
шия (шийка) 1. Глухий, без світлових прорізів циліндричний або багатогранний барабан християнської церкви, що знаходиться під банею. 2. Вузька частина бійниці.
Архітектура і монументальне мистецтво
шия —
Шия, шиї ж. 1) Шея. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595. 2) Часть печи надъ коміном. Чуб. VII. 381. 3) Часть топора. см. сокира. Шух. І. 175. ум. шийка, ши́єчка.
Словник української мови Грінченка