шпиль
Шпиль, -ля
м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137.
2) Част. м'яльници (см. м'яльниця). Вас. 159. ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
Словник української мови Грінченка