Шпиль —
Шпиль іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
шпиль —
Вершок, пік; (круглий) ГОРБ; (на даху) шпиця; (на башті) зубець.
Словник синонімів Караванського
шпиль —
див. вершина; вістря
Словник синонімів Вусика
шпиль —
див. вершок, пік, макушка
Словник чужослів Павло Штепа
шпиль —
ШПИЛЬ, я́, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Марко Вовчок); Стелеться чорний шлях на гору – довгу та високу, що шпиля її не видно (С. Васильченко); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
шпиль —
-я, ч. 1》 Вершина гори, горба і т. ін. || Конусоподібне підвищення; пік. || Горб, невисока кругла гора. 2》 Загострена жердина, стержень на будівлі і т. ін. 3》 Вузька висока надбудова пірамідальної або конічної форми, що завершує будівлю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шпиль —
ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал.
Словник синонімів української мови
шпиль —
Шпиль, -ля́, -ле́ві, на -лі́; шпилі́, -лі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шпиль —
ШПИЛЬ, я́, ч. 1. Вершина гори, горба і т. ін. Білі крейдяні шпилі гір лощать на сонці, та між горами котить річка глибока (Вовчок, І, 1955, 230); Стелеться чорний шлях на гору — довгу та високу, що шпиля її не видно (Вас., II, 1959, 40); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
шпиль —
(голл., нім.) Гострокінцеве пірамідальне або конусоподібне завершення споруди, яке звичайно увінчане скульптурним зображенням, емблемою, прапором.
Архітектура і монументальне мистецтво
шпиль —
Шпиль, -ля м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (см.
Словник української мови Грінченка