штирхати

Штирха́ти, -ха́ю, -єш

гл. = шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17.

Значення в інших словниках

1. штирхати — див. бити; штовхати  Словник синонімів Вусика
2. штирхати — ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, чим і без дод., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!...  Словник української мови у 20 томах
3. штирхати — штирха́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
4. штирхати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Штрикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. штирхати — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил.  Словник синонімів української мови
6. штирхати — ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає,— чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!...  Словник української мови в 11 томах