штирхати

ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, чим і без дод., діал.

Штрикати.

Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Марко Вовчок);

Був у нас один такий, що жінка й під піч кочергою було зажене, ще й туди штирхає та кричить (Ганна Барвінок);

* У порівн. Скільки часу пролежав, – Юрій не знав. Тільки коли опритомнів і поворухнув ногою – відчув різкий біль, наче в неї хтось штирхав гострою залізякою (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. штирхати — див. бити; штовхати  Словник синонімів Вусика
2. штирхати — штирха́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. штирхати — -аю, -аєш, недок., перех., діал. Штрикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. штирхати — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил.  Словник синонімів української мови
5. штирхати — ШТИРХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Штрикати. Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає,— чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!...  Словник української мови в 11 томах
6. штирхати — Штирха́ти, -ха́ю, -єш гл. = шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17.  Словник української мови Грінченка