Словник української мови Грінченка

штуц

Штуц, -ца

м. Штуцеръ, ружье. А сфативсє пан Каньовський свій штуц набивати. Гол. III. 33.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. штуц — Шту́ц[ер]: — рід старовинної далекобійної рушниці [21] — штуцер, коротка рушниця [VI] — рід старовинної далекобійної рушниці; чепурун, джигун [IV]  Словник з творів Івана Франка
  2. штуц — -а, ч., зах. Штуцер (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови