шула

Шула, -ли

ж. Столбъ въ заборѣ, въ который (столбъ) вдѣланы доски. Конст. у. То же и въ стѣнѣ хаты, построенной у шули, т. е. такъ, что стѣна составлена изъ бревенъ или горбылей, лежащихъ горизонтально одинъ на другомъ такимъ образомъ, что концы ихъ входять въ продольныя углубленія столбовъ. Чуб. VII. 376, 378.

Значення в інших словниках

1. шула — ШУ́ЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце – наше добре снідання – у землю закопували шули... (Г.  Словник української мови у 20 томах
2. шула — -и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шула — ШУ́ЛА, и, ж., діал. Стовп (у 1 знач.). Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце — наше добре снідання — у землю закопували шули… (Кос.  Словник української мови в 11 томах