шульпіка

Шульпіка, -ки

м. = шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. МПр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.

Значення в інших словниках

1. шульпіка — ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка – аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову – глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе [зробить] він пригоди дітворі? (Я.  Словник української мови у 20 томах
2. шульпіка — шульпі́ка іменник жіночого роду, істота шуліка діал.  Орфографічний словник української мови
3. шульпіка — -и, ч., діал. Шуліка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шульпіка — ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М.  Словник синонімів української мови
5. шульпіка — ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка — аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову — глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Щог.  Словник української мови в 11 томах