шульпіка

ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал.

Шуліка.

Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка – аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову – глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе [зробить] він пригоди дітворі? (Я. Щоголів);

[Кобзар:] Ой, укривають знову шульпіки, Хотять заклювать нас навіки... То ж не шульпіки, а галич та круки, Не даймося ж, дітки, живцем їм на муки! (М. Старицький);

* У порівн. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав .. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. шульпіка — шульпі́ка іменник жіночого роду, істота шуліка діал.  Орфографічний словник української мови
2. шульпіка — -и, ч., діал. Шуліка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шульпіка — ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М.  Словник синонімів української мови
4. шульпіка — ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка — аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову — глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Щог.  Словник української мови в 11 томах
5. шульпіка — Шульпіка, -ки м. = шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. МПр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.  Словник української мови Грінченка