шуляк
ШУ́ЛЯК, а́, ч., розм.
Віл з опущеними рогами.
ШУЛЯ́К, шу́ляка́, ч., розм.
Те саме, що шулі́ка.
Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Леся Українка);
І бачиш інколи.., як шуляк, вздрівши щось побіля санних колій, на здобич падає, шугаючи навскіс (М. Рильський);
* У порівн. Слуги їдуть кінно округ воза. А за ним низовці, охляп на міщанських конях, женуться, як шуляки (П. Куліш);
Згадали й бунтаря – закупа, якогось то Дужа, що як шуляк скаче по всій волости, невловимий.. (К. Гриневичева).
Словник української мови (СУМ-20)