шуляк
ШУ́ЛЯК, а́, ч., розм.
Віл з опущеними рогами.
ШУЛЯ́К, шу́ляка́, ч., розм.
Те саме, що шулі́ка.
Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Леся Українка);
І бачиш інколи.., як шуляк, вздрівши щось побіля санних колій, на здобич падає, шугаючи навскіс (М. Рильський);
* У порівн. Слуги їдуть кінно округ воза. А за ним низовці, охляп на міщанських конях, женуться, як шуляки (П. Куліш);
Згадали й бунтаря – закупа, якогось то Дужа, що як шуляк скаче по всій волости, невловимий.. (К. Гриневичева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуляк — шу́ля́к 1 іменник чоловічого роду, істота шуліка розм. шуля́к 2 іменник чоловічого роду, істота віл розм. Орфографічний словник української мови
- шуляк — шуляка, ч., розм. 1》 Те саме, що шуліка. 2》 Віл з опущеними рогами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шуляк — Шуля́к, -ка = шулі́ка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шуляк — ШУ́ЛЯ́К¹, шу́ляка́, ч., розм. Те саме, що шулі́ка. Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Л. Укр., IV, 1954, 166); І бачиш інколи.. Словник української мови в 11 томах