шульпіка
ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал.
Шуліка.
Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка – аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову – глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе [зробить] він пригоди дітворі? (Я. Щоголів);
[Кобзар:] Ой, укривають знову шульпіки, Хотять заклювать нас навіки... То ж не шульпіки, а галич та круки, Не даймося ж, дітки, живцем їм на муки! (М. Старицький);
* У порівн. В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав .. Гуде, свистить, несеться піка, Як зверху за курчам шульпіка, Торох Рутульця в лівий бік! (І. Котляревський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шульпіка — шульпі́ка іменник жіночого роду, істота шуліка діал. Орфографічний словник української мови
- шульпіка — -и, ч., діал. Шуліка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шульпіка — ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Словник синонімів української мови
- шульпіка — ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка — аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову — глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Щог. Словник української мови в 11 томах
- шульпіка — Шульпіка, -ки м. = шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. МПр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324. Словник української мови Грінченка