шульпіка
ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Чабанівський); Коршак за голубом ганяється, бо живою кров'ю впивається (прислів'я); Шуляк, вздрівши щось побіля сонних колій, на здобич падає, шугаючи навскіс (М. Рильський); — Наче й рябця не видно, а що не день, то й не вистачає курчати (П. Панч); В запалі налетів (Еней) на Мага, Як на мале курча шулік (І. Котляревський); Глядить (лебедочка), Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Я. Щоголів).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шульпіка — ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка – аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову – глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе [зробить] він пригоди дітворі? (Я. Словник української мови у 20 томах
- шульпіка — шульпі́ка іменник жіночого роду, істота шуліка діал. Орфографічний словник української мови
- шульпіка — -и, ч., діал. Шуліка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шульпіка — ШУЛЬПІ́КА, и, ч., діал. Шуліка. Поспливалися докупочки усі, Полічила їх лебедочка — аж всі; Поховала попід крила, стала гріть; А сама схиляє голову — глядить, Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Щог. Словник української мови в 11 томах
- шульпіка — Шульпіка, -ки м. = шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. МПр. 3. Голуб'ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324. Словник української мови Грінченка