шулік

ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Чабанівський); Коршак за голубом ганяється, бо живою кров'ю впивається (прислів'я); Шуляк, вздрівши щось побіля сонних колій, на здобич падає, шугаючи навскіс (М. Рильський); — Наче й рябця не видно, а що не день, то й не вистачає курчати (П. Панч); В запалі налетів (Еней) на Мага, Як на мале курча шулік (І. Котляревський); Глядить (лебедочка), Чи не мріє де шульпіка угорі, Чи не зробе він пригоди дітворі? (Я. Щоголів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шулік — ШУЛІ́К, а́, ч., заст. Шуліка. В запалі налетів [Еней] на Мага, Як на мале курча шулік; Пропав навік сей Маг бідняга (І. Котляревський). Словник української мови у 20 томах
  2. шулік — шулі́к іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  3. шулік — -а, ч., заст. Шуліка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шулік — ШУЛІ́К, а, ч., заст. Шуліка. В запалі налетів [Еней] на Мага, Як на мале курча шулік; Пропав навік сей Маг бідняга (Котл., І, 1952, 259). Словник української мови в 11 томах