шуляк
ШУ́ЛЯ́К¹, шу́ляка́, ч., розм. Те саме, що шулі́ка.
Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Л. Укр., IV, 1954, 166);
І бачиш інколи.., як шуляк, вздрівши щось побіля санних колій, на здобич падає, шугаючи навскіс (Рильський, Поеми, 1957, 256);
*У порівн. Слуги їдуть кінно округ воза. А за ним низовці, охляп на міщанських конях, женуться, як шуляки (П. Куліш, Вибр., 1969, 174).
◊ Як ш́уля́к, наліта́ти на кого — те саме, що Шулі́кою наліта́ти ( див. шулі́ка).
Врядник.. почав налітати на людей, як той шуляк, та скубав їх, що аж пір’я летіло… (Коцюб., І, 1955, 449).
ШУЛЯ́К², а́, ч., розм. Віл з опущеними рогами.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуляк — ШУ́ЛЯК, а́, ч., розм. Віл з опущеними рогами. ШУЛЯ́К, шу́ляка́, ч., розм. Те саме, що шулі́ка. Поки я такії речі Промовляв до того снігу, Стрілив хтось, і з високості Впав додолу темний шуляк (Леся Українка); І бачиш інколи.. Словник української мови у 20 томах
- шуляк — шу́ля́к 1 іменник чоловічого роду, істота шуліка розм. шуля́к 2 іменник чоловічого роду, істота віл розм. Орфографічний словник української мови
- шуляк — шуляка, ч., розм. 1》 Те саме, що шуліка. 2》 Віл з опущеними рогами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шуляк — Шуля́к, -ка = шулі́ка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)