шуляти
ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.
Тикати (див. ти́кати¹ 1).
[Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду... Може, щетина загнулась (І. Карпенко-Карий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шуляти — шуля́ти дієслово недоконаного виду тикати діал. Орфографічний словник української мови
- шуляти — -яю, -яєш, недок., діал. Тикати (див. тикати I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шуляти — ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. Тикати ( див. ти́кати¹ 1). [Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду… Може, щетина загнулась (К.-Карий, І, 1960, 297). Словник української мови в 11 томах