шуляти

шуля́ти

-яю, -яєш, недок., діал.

Тикати (див. тикати I 1)).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шуляти — ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. Тикати (див. ти́кати¹ 1). [Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду... Може, щетина загнулась (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
  2. шуляти — шуля́ти дієслово недоконаного виду тикати діал. Орфографічний словник української мови
  3. шуляти — ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. Тикати ( див. ти́кати¹ 1). [Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду… Може, щетина загнулась (К.-Карий, І, 1960, 297). Словник української мови в 11 томах