тикати
ти́кати
I тикаю, тикаєш і тичу, тичеш, недок., ткнути, ткну, ткнеш і тикнути, -ну, -неш; наказ. сп. тикай і тич; док.
1》 перех. і неперех. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем.
|| Колоти, проколювати кого-, що-небудь, наносячи удар чимось гострим.
|| Вкладати, засовувати щось у (за) що-небудь, у середину чогось.
|| Встромляти, впихати в глиб чогось; саджати.
2》 перех. і неперех. Короткими, різкими ударами, поштовхами торкатися кого-, чого-небудь; штовхати кінцем чогось.
|| безос.
3》 неперех. Показуючи на кого-, що-небудь, кудись, робити різкий жест у цьому напрямі. Тикати дулі. Тикати пальцем.
4》 перех., перен., розм. Дуже часто вживати (слово, вираз і т. ін.).
|| Пропонувати, нав'язувати комусь що-небудь неприйнятне.
5》 перех., розм. Різким рухом давати, подавати комусь що-небудь.
|| Похапцем або крадькома давати комусь що-небудь.
|| Давати хабара комусь.
6》 перев. док., перех., розм. Недбало, без розбору або нашвидку розмістити, заховати десь; запхати, засунути.
|| перен. Посилати, направляти когось куди-небудь; дівати.
7》 неперех. Різким рухом від себе бити, ударяти.
8》 перех., діал. Займати, чіпати.
|| перев. док., перен. Вплинути на кого-небудь, схвилювати, зачепити когось.
II -аю, -аєш, недок., розм.
Звертатися до когось на "ти".
III -ає, недок., розм.
Те саме, що цокати I.
Значення в інших словниках
- тикати — Ти́кати: — займати, зачіпати, торкатися [1,X] — зачіпати [53] — зачіпати, рухати [VI] — зачіпати, торкатися [26] — торкатися, відноситися до чогось [V] — чіпати, рушити [52] — («нетиканий») — торкати [III] Словник з творів Івана Франка
- тикати — ти́кати 1 дієслово недоконаного виду звертатися на 'ти' ти́кати 2 дієслово недоконаного виду совати, давати, показувати розм. ти́кати 3 дієслово недоконаного виду цокати розм. Орфографічний словник української мови
- тикати — Ти́кати. 1. Чіпати. Остає тільки боротьба за осьвіту, о поступ, а в тім ділі виходить конфлікт тільки в справах віри; не тикаючи її впрост після засади о свободі віри, не буде й отвертої боротьби між сьвітскою а духовною інтеліґенциєю... Українська літературна мова на Буковині
- тикати — 1. (у що) встромляти, втикати, п. ф. тик <н. малий тик пальцем>, (в руку) СУНУТИ; (рогом) колоти; (пальцем) тицяти, штрикати, П. указувати; (носа) пхати; (дулі) показувати, сукати; (слова) ЖМ. прикладати; док. Словник синонімів Караванського
- тикати — 1. (пальцем) тицькати, тицяти, тицьнути, потицяти, потицькати, штиркати, штиркнути, поштиркати, штирхати, штирхнути, поштирхати 2. це казати "ти" Словник чужослів Павло Штепа
- тикати — ТИ́КАТИ¹, ти́каю, ти́каєш і ти́чу, ти́чеш, недок., ТКНУ́ТИ, ткну, ткнеш, і ТИ́КНУТИ, ну, неш; наказ. сп. ти́кай і тич; док. 1. кого, що. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем. Словник української мови у 20 томах
- тикати — ти́кати: ◊ ти́кати у хві́ст чуже́ пі́р'я → пір'я Лексикон львівський: поважно і на жарт
- тикати — со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти (свого́) но́са куди, у що. Самочинно втручатися в що-небудь (перев. у чужі справи). З сили-силенної порад і настанов (матері) Валентинові запам’яталася одна, мабуть, найголовніша... Фразеологічний словник української мови
- тикати — СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку). Словник синонімів української мови
- тикати — Ти́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тикати — ТИ́КАТИ¹, ти́каю, ти́каєш і ти́чу, ти́чеш, недок., ТКНУ́ТИ, ткну, ткнеш, і ТИ́КНУТИ, ну, неш; наказ. сп. ти́кай і тич; док. 1. перех. і неперех. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем. Словник української мови в 11 томах
- тикати — Ти́кати, -каю (-чу), -єш (-чеш) гл. 1) Тыкать, втыкать. 2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч. 3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184. Словник української мови Грінченка