тикати

Значення в інших словниках

1. тикати — Ти́кати: — займати, зачіпати, торкатися [1,X] — зачіпати [53] — зачіпати, рухати [VI] — зачіпати, торкатися [26] — торкатися, відноситися до чогось [V] — чіпати, рушити [52] — («нетиканий») — торкати [III] Словник з творів Івана Франка
2. тикати — ти́кати 1 дієслово недоконаного виду звертатися на 'ти' ти́кати 2 дієслово недоконаного виду совати, давати, показувати розм. ти́кати 3 дієслово недоконаного виду цокати розм. Орфографічний словник української мови
3. тикати — Ти́кати. 1. Чіпати. Остає тільки боротьба за осьвіту, о поступ, а в тім ділі виходить конфлікт тільки в справах віри; не тикаючи її впрост після засади о свободі віри, не буде й отвертої боротьби між сьвітскою а духовною інтеліґенциєю... Українська літературна мова на Буковині
4. тикати — 1. (у що) встромляти, втикати, п. ф. тик <н. малий тик пальцем>, (в руку) СУНУТИ; (рогом) колоти; (пальцем) тицяти, штрикати, П. указувати; (носа) пхати; (дулі) показувати, сукати; (слова) ЖМ. прикладати; док. Словник синонімів Караванського
5. тикати — ТИ́КАТИ¹, ти́каю, ти́каєш і ти́чу, ти́чеш, недок., ТКНУ́ТИ, ткну, ткнеш, і ТИ́КНУТИ, ну, неш; наказ. сп. ти́кай і тич; док. 1. кого, що. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем. Словник української мови у 20 томах
6. тикати — ти́кати: ◊ ти́кати у хві́ст чуже́ пі́р'я → пір'я Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. тикати — I тикаю, тикаєш і тичу, тичеш, недок., ткнути, ткну, ткнеш і тикнути, -ну, -неш; наказ. сп. тикай і тич; док. 1》 перех. і неперех. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тикати — со́вати (ти́кати, пха́ти і т. ін.) / ткну́ти (свого́) но́са куди, у що. Самочинно втручатися в що-небудь (перев. у чужі справи). З сили-силенної порад і настанов (матері) Валентинові запам’яталася одна, мабуть, найголовніша... Фразеологічний словник української мови
9. тикати — СО́ВАТИ (рухаючи щось, поміщати його куди-небудь), ЗАСО́ВУВАТИ, ЗАСУВА́ТИ, СУ́НУТИ (як одноразова дія); ПХА́ТИ розм., ЗАПИХА́ТИ розм. (швидко, недбало або з силою); ТИ́КАТИ розм., ТИ́ЦЯТИ розм., ТИ́ЦЬКАТИ розм. рідше, ТИ́РИТИ розм. (недбало або нашвидку). Словник синонімів української мови
10. тикати — Ти́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. тикати — ТИ́КАТИ¹, ти́каю, ти́каєш і ти́чу, ти́чеш, недок., ТКНУ́ТИ, ткну, ткнеш, і ТИ́КНУТИ, ну, неш; наказ. сп. ти́кай і тич; док. 1. перех. і неперех. Встромляти, втикати щось колюче, з загостреним кінцем. Словник української мови в 11 томах
12. тикати — Ти́кати, -каю (-чу), -єш (-чеш) гл. 1) Тыкать, втыкать. 2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче. Шевч. 3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. Ном. То це він на батька тикав? Левиц. Пов. 184. Словник української мови Грінченка