шуляти

ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.

Тикати (див. ти́кати¹ 1).

[Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду... Може, щетина загнулась (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. шуляти — шуля́ти дієслово недоконаного виду тикати діал.  Орфографічний словник української мови
2. шуляти — -яю, -яєш, недок., діал. Тикати (див. тикати I 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. шуляти — ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. Тикати ( див. ти́кати¹ 1). [Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду… Може, щетина загнулась (К.-Карий, І, 1960, 297).  Словник української мови в 11 томах