шуляти
ШУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. Тикати ( див. ти́кати¹ 1).
[Іван (сидить і латає чоботи, тихо мугиче пісню):] Чи воно темно, чи я вже зовсім осліп! Шуляю, шуляю дратвою і не попаду… Може, щетина загнулась (К.-Карий, І, 1960, 297).
Словник української мови (СУМ-11)