шурнути

Шурнути, -рну, -неш

гл.

1) Толкнуть, пырнуть. Як шурнула хруща в писк, аж рос кинув крила. н. п.

2) Броситься, повалить. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері. Св. Л. 196.

Значення в інших словниках

1. шурнути — ШУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. 1. Однокр. до шу́ркати. Ввійшла мати до хати, змерзла, а доня посоромилась і привітати її щирим, теплим словом, тільки тицьнула та шурнула ногою назад себе; і то для годиться (А. Свидницький). 2. Шаркнути.  Словник української мови у 20 томах
2. шурнути — шурну́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. шурнути — шу́рнути вул. 1. вдарити (м, ср, ст)|| = вгатити 2. украсти (ст)|| = ґрайфнути  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. шурнути — -ну, -неш, док., діал. 1》 Однокр. до шуркати. 2》 Шаркнути. 3》 перен. Метнутися, кинутися бігти. || Утекти. || Шмигнути, прослизнути. || Провалитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шурнути — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. шурнути — ШУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. 1. Однокр. до шу́ркатп. Ввійшла мати до хати, змерзла, а доня посоромилась і привітати її щирим, теплим словом, тільки тицьнула та шурнула ногою назад себе; і то для годиться (Свидн., Люборацькі, 1955, 62). 2. Шаркнути.  Словник української мови в 11 томах