щиглячий

Щиглячий, -а, -е

Свойственный, принадлежащій щеглу. по щиглячій. Какъ щеголъ. Співав би гарно по щиглячій. Гліб.

Значення в інших словниках

1. щиглячий — ЩИГЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щи́голь¹. – Діду! Дідусю! – покликав він. – А чи є у щигликів щигляча мова? (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
2. щиглячий — щигля́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. щиглячий — -а, -е. Прикм. до щиголь I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щиглячий — Щигля́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. щиглячий — ЩИГЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щи́голь¹. — Діду! Дідусю! — покликав він.— А чи є у щигликів щигляча мова? (Донч., II, 1956, 368).  Словник української мови в 11 томах