1. Словник української мови Грінченка

щиглячий

Щиглячий, -а, -е

Свойственный, принадлежащій щеглу. по щиглячій. Какъ щеголъ. Співав би гарно по щиглячій. Гліб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щиглячий — ЩИГЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щи́голь¹. – Діду! Дідусю! – покликав він. – А чи є у щигликів щигляча мова? (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  2. щиглячий — щигля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. щиглячий — -а, -е. Прикм. до щиголь I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щиглячий — Щигля́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. щиглячий — ЩИГЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до щи́голь¹. — Діду! Дідусю! — покликав він.— А чи є у щигликів щигляча мова? (Донч., II, 1956, 368). Словник української мови в 11 томах