щит
Щит, -та
м.
1) Гребень крыши избы. Чуб. VII. 379.
2) Трехугольный бокъ кровли. Вх. Лем. 487.
3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. К. Псал. 80.
4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Грин. ІІІ. 66. ум. щиток.
Словник української мови Грінченка