щит

ЩИТ (пристосування з дощок, пластин і т. ін., закріплене вертикально, на якому поміщають щось для показу, огляду), ДО́ШКА, СТЕНД. На великому щиті хлопець побачив свіжу стінну газету (П. Колесник); Робітники.. підходили до дошки об'яв і розглядали свіжі плакати (П. Панч); Біля кожного книжкового стенда — великі групи відвідувачів (з газети).

ЩИТ (пристрій із металевого листа, збитих дощок і т. ін. для захисту від чогось), ЕКРА́Н. Щоб вітер не вигриз .. молоді насадження, лісовики виставили біля них захисні щити, сплетені з лози та очерету (І. Волошин); Для того, щоб запобігти розбризкуванню масел, гасу, .. біля верстатів влаштовують захисні щитки та екрани (з науково-популярної літератури).

Значення в інших словниках

1. щит — (на стінах фортеці) забороло; (від снігів) загорода; (під газету) стенд; П. заслона, оборона, захист; Т. (у шлюзах) затвор; ЕЛ. (розподільчий) плита, дошка; щиток; п-к ЩИТОВИДНИЙ, ок. щитуватий; ід. ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА, щитівка.  Словник синонімів Караванського
2. щит — див. перешкода  Словник синонімів Вусика
3. щит — [шчит] шчиета, м. (на) шчиет'і, мн. шчиети, шчиет'іў  Орфоепічний словник української мови
4. щит — ЩИТ, а́, ч. 1. Ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною або метальною зброєю.  Словник української мови у 20 томах
5. щит — щит іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
6. щит — -а, ч. 1》 Ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною зброєю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. щит — Геологічна структура, опукла, не вкрита осадовими породами, частина фундаменту докембрійської платформи; напр., Український щ., Балтійський щ.  Універсальний словник-енциклопедія
8. щит — з щито́м, книжн., уроч. Переможцем. Старий дуже пишався тим, що його син закінчує університет, і в розмові з ним вживав книжні слова, як належить, на його думку, говорити з ученими людьми. — Ну як? З щитом чи на щиті? — З щитом, тату! Хіба ти сумнівався?...  Фразеологічний словник української мови
9. щит — ЩИТ, а́, ч. 1. Ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною зброєю.  Словник української мови в 11 томах
10. щит — 1. Верхня частина царських воріт православного храму, яка поміщалась над стулками, звичайно включаючи зображення Тайної вечері.  Архітектура і монументальне мистецтво
11. щит — Щит, -та м. 1) Гребень крыши избы. Чуб. VII. 379. 2) Трехугольный бокъ кровли. Вх. Лем. 487. 3) Щитъ. Возьми спис і щит у руки. К. Псал. 80. 4) Верхушка растенія. А я на тій руті-м'яті щити позриваю. Грин. ІІІ. 66. ум. щиток.  Словник української мови Грінченка