що

НАВІ́ЩО присл. (з якою метою), НА́ЩО, ДЛЯ (РА́ДИ, ЗАРА́ДИ) ЧО́ГО, ЧОГО́, ЗА́ДЛЯ ЧО́ГО, ЩО розм., ПРО ЩО́ розм., ПОЩО́ заст.; ЧОГО́ РА́ДИ (з відтінком несхвалення). — Що з тобою? Навіщо ти зодяглася в чорне? (Є. Гуцало); І нащо чоловік живе? Пощо у світ родиться? (Марко Вовчок); — Чого, бабо, притарабанилася? — неласкаво запитав писар Чайчиху (М. Стельмах); — Товаришу сержант!.. Що ви з себе Швейка корчите?.. (О. Гончар); — От і Соломія стала моїм врагом. А за що? А про що? (І. Нечуй-Левицький); — Чого це ради я віддаватиму вам мед? (О. Іваненко).

ЩО займ. означ. (уживається при вказівці на ступінь вияву чогось у значенні "дуже", "сильно"), ЯК, ЯКИ́Й, СКІ́ЛЬКИ. Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході: "Що за дивна сила слова!" (Леся Українка); Справді ж, чуття та свідомість землі не властиві одвіку, А як багато речей розмаїтих вона породила (М. Зеров); Сватають мене. Я все не хочу, а батько не силує, хоч там які були й багаті й пишні женихи (Марко Вовчок); А скільки перетерпів ти неправди, Народе мій, в неволі живучи! (І. Вирган).

ЩО займ. пит. тільки в наз. в. (уживається у функції присудка, відповідаючи на питання: у якому стані перебуває хтось, щось?), ЯК. Хто спитає стару Орлиху: — А що ваші дітки? Добру собі невісточку маєте? (Марко Вовчок); Як себе почуваєте тепер, що поробляєте? (М. Коцюбинський).

ЩО-НЕ́БУДЬ займ. неознач. (байдуже який, будь-який предмет, будь-яке явище тощо з першого ряду), ЩО, АБИ́ЩО, ЩО-БУ́ДЬ розм., ХТОЗНА-ЩО розм. Не запалюючи світла, .. став зодягатися, .. потім пройшов у хатину, щоб прихопити що-небудь із собою з їжі (Григорій Тютюнник); Не пожалій лиш золотого Для Феба світлого, ясного. Та і мені що перекинь (І. Котляревський); — Може, гроші зостануться, набери ти Христі хоч абищо на кофтину (А. Головко); Хоч би що-будь вимовила, .. нехай гірше, та інше (Марко Вовчок). — Пор. I. будь-що.

ЩО займ. означ., також із частками вже, то (уживається в окличних реченнях у значенні "дуже багато", "велика кількість"), СКІ́ЛЬКИ. Чого вже не робила мати, щоб її заспокоїти (П. Куліш); Скільки-то праці та клопоту взяв оцей клаптик землі! (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. що — [шчо] чого, чоуму, чим, м. (на) чому/ч'ім  Орфоепічний словник української мови
2. що — Що, який, котрий, которий У багатьох людей, що вивчили українську мову не в колисці з уст матері, а з книжок, часом виникає питання, коли саме слід ставити той чи той займенник із цих трьох — що, який, котрий.  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
3. що — ЩО¹, чого́, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також ві́що, займ. 1. також з підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. – Що... що таке? .. Що він тобі сказав?..  Словник української мови у 20 томах
4. що — що 1 займенник форма 'віщо' вживається з прийменниками за, через, про та ін. що 2 сполучник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово що 3 частка незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
5. що — що: ◊ шо (що)? прошу? га? ірон., жарт. формула перепитування непочутого (ср, ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. що — Що воно за сіно, коли одна суха трава. Про погане сіно. Що головою в піч, що в піч головою — то все не мед. Лихо завжди є лихом, як би воно не приходило. Що там і говорить, коли нічого балакать. Немає про що говорити.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. що — I чого, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також віщо, займ. 1》 також із підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. Знаєш що?...  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. що — аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І.  Фразеологічний словник української мови
9. що — Що, чого́, чому́, чим, на чо́му́ і на чім; до чо́го; що б, що ж, що то, займ. що, сп., що ж  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. що — ЩО¹, чого́, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також ві́що, займ. 1. також з підсил. част., ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. — Що… що таке? .. Що він тобі сказав?..  Словник української мови в 11 томах
11. що — Що мѣст. 1) Что. Що мати варила? — Борщ. Ном. № 276. Вона знає, що починає. Ном. Що вбогий, що багатий — у Бога все рівно. Ном. № 80. Чоловік що ступить, то згрішить. Ном. № 99. Що не їж, а хліба хочеться. Грин. II. 309.  Словник української мови Грінченка