яса

Яса, -си

ж.

1) Огласка, шумъ. Ой, Хмелю, — каже, — Хмелику! вчинив єси ясу і поміж панами великую трусу. ЗОЮР. І. 168.

2) Салютъ, привѣтствіе пальбой. Із дванадцяти штук гармат грімали, ясу воздавали. АД. І. 217. Гостям лицарську ясу воздаємо — стріляємо. Морд. Пл. 86.

Значення в інших словниках

1. яса — ур., сигнал, знак; (гарматна) салют; П. чутка, поголос, розголос, розголошення; ПОЕТ. світло, сяйво; ЯСОЧКА, як зв. зіронька, ластівка, ласочка.  Словник синонімів Караванського
2. яса — див. наклеп  Словник синонімів Вусика
3. яса — ЯСА́, и́, ж., заст. 1. Сигнал (у 1 знач.), знак. Понавкруги [навколо] ж гуде Орда хижа та жде, Коли дасть на грабіжку він ясу (І. Манжура); Вернулася Ізольда Білорука. Трістан питає: – Що? Яка яса? – Щось мріє там далеко у просторі. – Щось біле?!...  Словник української мови у 20 томах
4. яса — яса́ іменник жіночого роду іст.  Орфографічний словник української мови
5. яса — -и, ж., заст. 1》 Сигнал (у 1 знач.), знак. 2》 Чутка, поголос. 3》 Гучні звуки, гуркіт, грім. 4》 Вітання гарматними залпами; салют. 5》 Данина. 6》 поет. Світло, сяйво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. яса — пуска́ти / пусти́ти я́су. Поширювати неправдоподібні відомості про кого-, що-небудь. Хтось пустив ясу, що десь тут серед есесівських недобитків гасають, маскуючись під рядових, відомі воєнні злочинці (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
7. яса — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
8. яса — ЯСА́, и́, ж., заст. 1. Сигнал (у 1 знач.), знак. Понавкруги [навколо] ж гуде Орда хижа та жде, Коли дасть на грабіжку він ясу (Манж., Тв., 1955, 83); Вернулася Ізольда Білорука. Трістан питає: — Що? Яка яса? — Щось мріє там далеко у просторі.— Щось біле?!...  Словник української мови в 11 томах