с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
ікло —
ІКЛО – БИВЕНЬ – КЛИК Ікло, р. мн. -ів. 1. Зуб між різцями й передкореневими зубами в щелепах людини й ссавців: ікла вівчарки. 2. Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні в деяких ссавців; бивень: кабанячі ікла, ікла мамонта. Бивень, -вня, ор.
Літературне слововживання
ікло —
-а, с. 1》 Зуб між різцями й передкореневими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. 2》 Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні (в деяких ссавців): бивень.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ікло —
і́кло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ікло —
І́кло, -ла, -лу і кло, кла, клу; і́кла, і́клів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ікло —
І́КЛО, а, сер. 1. Зуб між різцями й передкорепевими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. Потомились вівчарки..
Словник української мови в 11 томах