ікло

Ікло, -ла

с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ікло — ІКЛО – БИВЕНЬ – КЛИК Ікло, р. мн. -ів. 1. Зуб між різцями й передкореневими зубами в щелепах людини й ссавців: ікла вівчарки. 2. Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні в деяких ссавців; бивень: кабанячі ікла, ікла мамонта. Бивень, -вня, ор. Літературне слововживання
  2. ікло — -а, с. 1》 Зуб між різцями й передкореневими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. 2》 Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні (в деяких ссавців): бивень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ікло — і́кло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. ікло — І́кло, -ла, -лу і кло, кла, клу; і́кла, і́клів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ікло — І́КЛО, а, сер. 1. Зуб між різцями й передкорепевими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. Потомились вівчарки.. Словник української мови в 11 томах