1. Літературне слововживання

ікло

ІКЛО – БИВЕНЬ – КЛИК

Ікло, р. мн. -ів. 1. Зуб між різцями й передкореневими зубами в щелепах людини й ссавців: ікла вівчарки. 2. Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні в деяких ссавців; бивень: кабанячі ікла, ікла мамонта.

Бивень, -вня, ор. -внем. Дуже розвинений різець у хоботних – у слонів, мамонтів.

Клик, -а, діал. Те саме, що ікло.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ікло — -а, с. 1》 Зуб між різцями й передкореневими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. 2》 Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні (в деяких ссавців): бивень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ікло — і́кло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. ікло — І́кло, -ла, -лу і кло, кла, клу; і́кла, і́клів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ікло — І́КЛО, а, сер. 1. Зуб між різцями й передкорепевими зубами в кожній половині верхньої та нижньої щелеп людини й ссавців. Потомились вівчарки.. Словник української мови в 11 томах
  5. ікло — Ікло, -ла с. Клыкъ. Як піймав вовк іклом за хвіст, так і роспоров хвіст. Черк. у. Словник української мови Грінченка