імати
Іма́ти, -ма́ю, -єш
сов. в. іми́ти, іму́, ме́ш, гл.
1) Брать, взять, поймать, хватать, схватить. Ном. № 6889. Наперед невода риби не імати. Ном. № 2603. Як заверли мрежі, імили двіста штири риб. Гн. І. 124. Ой казав пан круль Варвару імити. МУЕ. III. 52.
2) — віри. = няти віри.
Словник української мови Грінченка