історик

Історик, -ка

м. Историкъ. К. Гр. Кв. І. Ім'я своє потомкам на погорду, історикам на ганьбу не подаймо. К. ЦН. 262.

Значення в інших словниках

1. історик — [істориек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
2. історик — істо́рик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. історик — -а, ч. Фахівець з історії (у 4 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. історик — Істо́рик, -ка; -рики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. історик — ІСТО́РИК, а, чол. Фахівець з історії (у 4 знач.). Начко виклав розвідку ясно й зрозуміло, з безсторонністю і спокоєм історика (Іван Франко, VI, 1951, 249).  Словник української мови в 11 томах