ґайда

Ґайда, -ди

ж.

1) Родъ пастушьей свирѣли. Вх. Зн. 13.

2) Волынка. Вх. Зн. 13. ум. отъ 1 и 2 знач. ґайдиця, ґайдичка. Вх. Зн. 13.

3) Плохая собака. Вх. Зн. 13.

4) об. Негодникъ, негодница. Желех.

Значення в інших словниках

1. ґайда — ҐА́ЙДА, и, ж., зах. 1. Вівчарська сопілка. За джерелом звуку сопілка, трембіта, ріг, флоєрка, ґайда належать до групи аерофонів – інструментів, звучання яких зумовлене коливанням повітряного струменя (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. ґайда — -и, ж., зах. 1》 Вівчарська сопілка. 2》 Волинка, коза.  Великий тлумачний словник сучасної мови