ґайда
ҐА́ЙДА, и, ж., зах.
1. Вівчарська сопілка.
За джерелом звуку сопілка, трембіта, ріг, флоєрка, ґайда належать до групи аерофонів – інструментів, звучання яких зумовлене коливанням повітряного струменя (з наук. літ.);
Ґайда поширена в Карпатах, у волинсько-поліській зоні й подекуди на Поділлі (із журн.).
2. Волинка, коза.
Волинка поширена у багатьох народів під різними назвами: бегпайп, дуда, дудельзак, ґайда, шувир (з наук. літ.);
Серед словацьких назв музичних інструментів знаходимо також поширену в західній частині України назву волинки “ґайда” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)