ґедз

Ґедз, -дза и ґедзь, -дзя

м. Oestrus bovis. ґедзь його вкусив, — на його напав. Онъ раскапризничался. — А що це тобі? ґедзь укусив, чи що? Канев. у. ум. ґедзик. вкинути ґедзика. Сказать что либо съ умысломъ раздражить. Оце вона прийшла та вкинула ґедзика, — паня й росходилась. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. ґедз — ҐЕДЗ див. ґедзь.  Словник української мови у 20 томах
2. ґедз — ґедз іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ґедз — див. ґедзь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ґедз — ки́дати / ки́нути ґе́дзя (ґе́дза). 1. кому і без додатка. Говорити кому-небудь щось обурливе, неприємне. — Розбери нас: хто з нас правий, хто винуватий? Хто кого займав? Хто кому перший ґедза кинув? (Панас Мирний). вки́нути ґе́дзика.  Фразеологічний словник української мови