ґонтя

Ґонтя, гонтя, -тя

с. = ґонт. Голова скіпками вшита, борода гонтям побита. О. 1862. IV. 14.

Значення в інших словниках

1. ґонтя — ҐО́НТЯ, я, с., збірн., діал. Ґонт (ґонта). Невисокі під ґонтям доми білілися до сонця, мов сріблява луска (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
2. ґонтя — ґо́нтя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. ґонтя — -я, с., діал. Ґонт (гонга).  Великий тлумачний словник сучасної мови