гуманний

Прикметники гуманний, гуманістичний, гуманітарний ведуть своє походження від кореня латинського humanus – “людяний, людський”. Перший з них використовується для характеристики тих, хто уважний, чуйний, дбайливий у ставленні до інших. Він звичайно поєднується з родовими назвами особи. Гуманний вихователь. Широковживані в українській мові вислови, в яких прикметник гуманний сполучається з абстрактними поняттями, передаючи зміст “перейнятий турботою про благо людини”. Гуманне завдання, гуманна мета, гуманна місія, гуманне суспільство. Хоча з цим словом і споріднений семантично прикметник гуманістичний, однак ним не можна характеризувати внутрішні якості особи. Неправильні вислови типу гуманістичний вчинок людини, гуманістичний керівник. Тут має бути гуманний. А гуманістичний частіше, ніж гуманний, позначає суспільно-політичну, ідеологічну сферу людської діяльності, масштабні соціальні явища. Як правило, його вживають з іменниками ідеал, ідея, зміст, пафос, характер, спосіб життя тощо.

Про літературу загалом кажуть, що вона гуманна, а про конкретний художній твір – що він гуманістичний.

Гуманітарний – пов’язаний з науками, що досліджують проблеми розвитку людського суспільства. До них належать філософія, історія, політична економія, право, мистецтвознавство, етнографія. У сучасній літературній мові для означення певної сфери науки, освіти застосовують тільки слово гуманітарний. І тому не можна сказати викладання гуманістичних дисциплін, треба: гуманітарних дисциплін.

Значення в інших словниках

1. гуманний — гума́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гуманний — ГУМАННИЙ – ГУМАНІСТИЧНИЙ – ГУМАНІТАРНИЙ Гуманний. Людяний у своїх діях і ставленні до інших людей. Вж. зі сл.: командир, погляд, діяльність, література, мета, мораль, тенденція, рішення, ставлення, суспільство, дії, люди, принципи, умови. Гуманістичний.  Літературне слововживання
3. гуманний — Людяний, людолюбний, ур. чоловіколюбний; (- серце) людський; (володар) не жорстокий, не суворий.  Словник синонімів Караванського
4. гуманний — [гуман:ией] м. (на) -н :ому /-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
5. гуманний — -а, -е. Людяний у своїх діях і ставленні до інших людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. гуманний — Людяний  Словник чужослів Павло Штепа
7. гуманний — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
8. гуманний — гума́нний (лат. humanus) людяний у своїх діях і ставленні до інших людей.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. гуманний — ЛЮ́ДЯНИЙ (уважний, чуйний до інших людей), ГУМА́ННИЙ, ЩИ́РИЙ, ЛЮ́ДСЬКИ́Й, ЛЮДИНОЛЮ́БНИЙ, ЧОЛОВІ́ЧНИЙ заст., ЛЮДНИ́Й діал. Найбільше товаришувала (Зоня) з ученицею Галею, дочкою місцевого поштаря, .. чоловіка дуже людяного і вразливого на людську нужду (О.  Словник синонімів української мови
10. гуманний — Гума́нний, -на, -не (лат. humanus)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. гуманний — ГУМА́ННИЙ, а, е. Людяний у своїх діях і ставленні до інших людей. [Любов:] О, ви чулий, гуманний приятель! (Л. Укр., II, 1951, 75); // Пройнятий турботою про благо людини.  Словник української мови в 11 томах
12. гуманний — рос. гуманный (латин. humanus) — людяний у своїх діях і ставленні до людей.  Eкономічна енциклопедія