заперечувати

Якими відмінками може керувати дієслово заперечувати?

Воно має два основних значення. Перше – “відкидати обов’язковість чогось; спростовувати якийсь факт”. У такому розумінні заперечувати потребує після себе додатка в знахідному відмінку; за наявності частки не – в родовому. Ніколи в літературній мові це слово не вживається з прийменником про. Порушенням норми є речення типу “Іваненко заперечував про своє знайомство з Колядою” (з газети).

Друге значення дієслова – “говорити проти, висловлювати незгоду”. Тоді лексема виступає з додатком у давальному відмінку: “Другокурсник Міхно мав звичку заперечувати викладачеві” (з газети).

Треба чітко розрізняти ці значення, бо плутання їх часом може призвести до абсурдних тверджень. Приміром: “...Не можна заперечувати проти того, що між обчислювальною машиною і деякими функціями мислення людини існує формальна аналогія”. У наведеному прикладі не слід було вживати прийменника проти, бо він надає дієслову значення “виступати проти”, тоді як зі змісту речення випливає інше – “не визнавати”. Адже йдеться про об’єктивну реальність, на яку ми не впливаємо, а тільки, усвідомлюючи цю аналогію між роботою обчислювальних машин і деякими функціями людського мислення, можемо визнавати чи не визнавати їхню подібність.

Значення в інших словниках

1. заперечувати — (не погоджуватися) розм. перечити, (повністю) опротестовувати, (окремі факти) спростовувати.  Словник синонімів Полюги
2. заперечувати — запере́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заперечувати — Не погоджуватися, перечити, суперечити, мати проти, ід. крутити головою; (наклеп) спростовувати, відкидати; (чиєсь існування) не визнавати.  Словник синонімів Караванського
4. заперечувати — див. відмовляти; перечити  Словник синонімів Вусика
5. заперечувати — [запеиречуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
6. заперечувати — -ую, -уєш, недок., заперечити, -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось. || Виражати незгоду з чим-небудь рухом, поглядом і т. ін. || Спростовувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. заперечувати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ що, кому (не погоджуватися в чомусь, висловлювати протилежну думку, доказ), СУПЕРЕ́ЧИТИ кому, ПЕРЕ́ЧИТИ кому, розм.; ОПРОТЕСТО́ВУВАТИ, ОСПО́РЮВАТИ рідко (висловлювати іншу, протилежну точку зору); СПРОСТО́ВУВАТИ (неправдиві факти...  Словник синонімів української мови
8. заперечувати — Запере́чувати, -чую, -чуєш (перечити) кому, чому, (відкидати) що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. заперечувати — ЗАПЕРЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАПЕРЕ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Не погоджуватися з ким-, чим-небудь у чомусь, висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось.  Словник української мови в 11 томах