зумовлювати

зумовлювати – обумовлювати

Вельми поширена похибка: мовці плутають ці слова, вживаючи одне замість одного. “Розвиток науки і техніки обумовив піднесення вітчизняної економіки”. У цьому реченні за змістом треба було поставити зумовлювати, а не обумовлювати. Яка ж між ними семантична відмінність?

Зумовлювати – ставати причиною чогось, викликати щось. “Науково-фантастична література надзвичайно багата й розмаїта. Різноманітність тематики зумовлює і різноманітність художніх засобів” (з журналу). “Гарна оплата зумовила і якісну роботу”. Інше значення дієслова: “будучи умовою існування або формування чогось, визначати його якість, характер, специфіку”. “Моря, океани... не тільки надихають поетів. Разом із Сонцем вони зумовлюють клімат нашої планети” (з журналу).

Обумовлювати – обмежувати якимись умовами, обставинами, застереженнями. “В угоді обидві сторони обумовили ряд питань”, “Адміністрація підприємства не могла вимагати виконання роботи, яку не було обумовлено при укладанні колективного договору” (з газети).

Значення в інших словниках

1. зумовлювати — зумо́влювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зумовлювати — ЗУМОВЛЮВАТИ – ОБУМОВЛЮВАТИ Зумовлювати, -юю, -юєш. Бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось, викликати щось, спричиняти; будучи умовою існування або формування чогось, визначати його якість, характер, специфіку.  Літературне слововживання
3. зумовлювати — Спричиняти, викликати; (бути умовою) сов. обумовлювати.  Словник синонімів Караванського
4. зумовлювати — -юю, -юєш, недок., зумовити, -влю, -виш; мн. зумовлять; док., перех. 1》 Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. 2》 Будучи умовою існування або формування чого-небудь, визначати його якість, характер, специфіку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю.  Словник синонімів української мови
6. зумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. зумо́влять; док., перех. 1. Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти.  Словник української мови в 11 томах