Спричиняти, викликати; (бути умовою) сов. обумовлювати.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
зумовлювати —
зумовлювати – обумовлювати Вельми поширена похибка: мовці плутають ці слова, вживаючи одне замість одного. “Розвиток науки і техніки обумовив піднесення вітчизняної економіки”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
зумовлювати —
зумо́влювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
зумовлювати —
ЗУМОВЛЮВАТИ – ОБУМОВЛЮВАТИ Зумовлювати, -юю, -юєш. Бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось, викликати щось, спричиняти; будучи умовою існування або формування чогось, визначати його якість, характер, специфіку.
Літературне слововживання
зумовлювати —
-юю, -юєш, недок., зумовити, -влю, -виш; мн. зумовлять; док., перех. 1》 Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. 2》 Будучи умовою існування або формування чого-небудь, визначати його якість, характер, специфіку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зумовлювати —
ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю.
Словник синонімів української мови
зумовлювати —
ЗУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. зумо́влять; док., перех. 1. Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти.
Словник української мови в 11 томах