намітити —
намі́тити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
намітити —
[нам’ітиетие] -м'ічу, -м'ітиеш; нак. -м'іт', -м'іт'теи
Орфоепічний словник української мови
намітити —
див. намічати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
намітити —
НАМІ́ТИТИ див. наміча́ти.
Словник української мови у 20 томах
намітити —
НАМІЧА́ТИ (попередньо визначати, призначати що-небудь — здійснення чогось, спосіб або час його проведення і т. ін.), НАКРЕ́СЛЮВАТИ, ПЛАНУВА́ТИ, ПРОЕКТУВА́ТИ (на основі певних розрахунків). — Док.: намі́тити, накре́слити, запланува́ти, запроектува́ти.
Словник синонімів української мови
намітити —
НАМІ́ТИТИ див. наміча́ти.
Словник української мови в 11 томах
намітити —
Намітити см. намічувати.
Словник української мови Грінченка