спеціальність

Чим розрізняються у вживанні слова спеціальність, професія, фах?

Відтінками значення. Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін., в котрій людина працює; основна кваліфікація. “Потім признався (Адаменко), що його спеціальність – медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера” (Юрій Яновський), “Потрібні були і лікарі, і цирульники, і теслярі, і ливарники, і архітектори, і каменярі, і друкарі – різні майстри різних спеціальностей (Оксана Іваненко).

Професія – рід занять, певна форма трудової діяльності. Вибір професії, професія вчителя. Це слово найчастіше виступає як родове поняття стосовно іменника спеціальність, тому замінювати їх одне одним не бажано. Порівняймо: за професією будівельник, за спеціальністю штукатур. Фах уживається з обома значеннями. Фах учителя, журналіст за фахом.

Значення в інших словниках

1. спеціальність — спеціа́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спеціальність — Фах, професія, кваліфікація, жм. ремесло.  Словник синонімів Караванського
3. спеціальність — [спеиц'іал'н'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. спеціальність — -ності, ж. 1》 Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. || Основна кваліфікація; професія, фах. || розм. Улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист. 2》 Властивість за знач. спеціальний 2). Спеціальність терміна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність – медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. спеціальність — льність 1. Комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності. 2. Окрема відособлена галузь науки, техніки, майстерності, мистецтва тощо. Всяка самостійна професія, основна кваліфікація.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. спеціальність — ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою).  Словник синонімів української мови
8. спеціальність — СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. 1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь. Потім признався [Адаменко], що його спеціальність — медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
9. спеціальність — рос. специальность відносно вузький вид трудової діяльності, який вимагає певного комплексу теоретичних знань і практичного вміння. С. формується в межах професії як ширшого й сталішого роду трудової діяльності.  Eкономічна енциклопедія