спеціальність
СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Окрема галузь науки, техніки, мистецтва і т. ін.; сфера чиєїсь діяльності або вивчення чого-небудь.
Потім признався [Адаменко], що його спеціальність – медицина, а в армії був за ветеринарного фельдшера (Ю. Яновський);
– До війни я був лектором. Моя спеціальність – історичний матеріалізм... (Л. Первомайський).
2. Професія, фах.
Набув [Захар] сталої спеціальності (Іван Ле);
Потрібні йому були різні люди: і лікарі, і цирульники, і теслярі, і ливарники, і архітектори, і каменярі, і друкарі – різні майстри різних спеціальностей (О. Іваненко);
Лелекач був добрим майстром-мебельником. Але не працював за спеціальністю (М. Томчаній);
// розм. Улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь виявляє уміння, хист.
Тепер за тобою установиться спеціальність писати біографічні реферати (Леся Українка);
Умів Юрчик оповідати як ніхто! Славився тим. А спеціальністю його були оповідання про Довбуша (Г. Хоткевич).
3. Властивість за знач. спеціа́льний 2.
Спеціальність терміна.
Словник української мови (СУМ-20)